Тимур Литовченко
від в 7 березня, 2020
33 переглядів

Із серії «Новітні казки Діда Панаса»

Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка! Сьогодні я приніс вам казочку — ще й бубликів в’язочку! А казочка моя буде про Нещадного ЗЕ… Отож, діточки, сідайте довкола своїх комп’ютерних моніторчиків, планшетиків чи смартфончиків та слухайте мене уважненько.


Джерело:

Лінія Оборони - Казочка про Нещадного ЗЕ (початок)

Лінія Оборони - Казочка про Нещадного ЗЕ (закінчення)


Було собі щось таке невизначене й аморфне, що звалося Непорозумінням. Що воно таке було?.. А хтозна, що таке — от що таке! Якщо Дідусь Панас каже, що Непорозуміння — отже, Непорозуміння. Про таких, як воно, ще відомий іноземний поет, який ну дуже не любив нашого славетного гетьмана Мазепу і навпаки — надмірно захоплювався кривавим царем і підлим злодієм Петром, якого не слід згадувати проти ночі, та вже пробачте мені, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка… Коротше кажучи, відомий іноземний поет Пушкін написав якось:

«Народилось дитинча —
Не дівчатко, не хлопча,
Не пацюк, не жабенятко,
А не
бачене звірятко».

Колір воно мало ЗЕлений, отож і полюбляло все ЗЕлене як від природи, так і від людей:

— пліснява зелена?.. чудово, полюбляло воно плісняву!..

— жаба зелена?.. чудово, полюбляло воно жабів!..

— капуста зелена?.. овва, чудово, дуже чудово!.. «капусту» заробляти воно полюбляло особливо!.. тим паче, «капусту» в особливо великих розмірах і кількостях!..

Отож мало того, що через улюблений колір до нашого Непорозуміння приліпився епітет «ЗЕлене», через що воно почало називатися ЗЕленим Непорозумінням або просто — НепороЗЕмінням… Цього замало, кажу я вам, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка!.. Адже варто було не-пацюку й не-жабенятку лишень зачути десь удалені запах ЗЕлені-«капусти», як воно готово було зробити що завгодно, аби оту «капусту» тільки заробити!..

Якщо треба нікчемною цюцюркою зіграти на роялі зі слонячими клавишами розважальну сюїту Швицера ла-Підарського «V.V.Hujlo — Mein Gott» — зіграє! Та не просто зіграє, а з акцентами, з сінкопами, з крещендами та з іншими музичними вивертами.

Якщо треба порівняти рідну країну з літньою німецькою фрау Муттер-Веттер, яка за гроші займається різними неподобствати з дорослими дядьками та ще й перед кінокамерою — порівняє!

Якщо треба пошити білими нитками судові справи проти чесних людей, які називали ЗЕ-вилупка тим, чим він був насправді — пошиє!..

І таке інше в тому ж роді.

Аби тільки заробити якомога більше ЗЕлені-«капусти»…

Оце все, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що вам треба знати про нього — про НепороЗЕміння оте, яке не-дівчатко, не-хлопча, не-пацюк, не-жабенятко, а небачене звірятко. ЗЕлене, ясна річ, ЗЕлене, як та пліснява.

Але це ще не вся казочка, бо далі сталося наступне…

Далі переважна більшість пересічних людей подивилися, з якою легкістю оте звірятко загрібає ЗЕлень-«капусту», та й вирішили:

— А давате-но оберемо оце преЗЕдентом! Бо якщо воно собі стільки гребе-загрібає, то раптом і з його барського плеча нам чогось перепаде?..

Сказано — зроблено: взяли та й обрали!

Тим паче, на етапі агітації досі небачене не-дівчатко, не-хлопча таке кричало, таке кричало!.. Кінець епохи бідності обіцяло!.. Кінець епохи жадібності теж обіцяло!.. Олігархів пересаджати обіцяло!.. Вічний мир в Україні обіцяло!.. Всегалактичну велич кожному нікчемі обіцяло — бо так і казало: «Тепер не лише я один — тепер кожен із вас є преЗЕдентом!!! Отож ви усі такі ж величні звірятка, як і я сам!..»

Коротше кажучи, любі мої малятка, розсипало воно обіцянки-цяцянки повними пригорщами — аж дух у 73% лохторату перехоплювало!!! Отож і обрали цього неймовірного хвалька собі на голови преЗЕдентом.

Але далі… щось пішло не так! Бо воно тільки під себе ЗЕлень-«капусту» гребе та й гребе, гребе та й гребе, гребе та й гребе… Повною лопатою загрібає — а лохторату же ж нічого не перепадає!.. І вже пішов у народі, ошелешеному таким нахабством, поголос:

 — Ото раніше олігархи були, які під себе гребли-загрібали — але ж при цьому і пересічним людям теж дещо перепадало!.. Тоді як оце не-дівчатко, не-хлопча, не-пацюк, не-жабенятко, а небачене звірятко гребе тільки під себе — а людям від того нічого не перепадає!!! Від того епоха бідності справді скінчилася — натомість настала епоха зубожіння… або ж ЗЕ-божіння, якщо вам так більш до вподоби!.. Епоха жадібності теж скінчилася — натомість настала епоха ЗЕ-неситості!.. Олігархів саджали, саджали — не пересаджали, натомість проти захисників України, вояків і волонтерів надумані кримінальні справи повідкривали!.. Вічний мир в Україні так і не настав — натомість почалася повзуча здача інтересів України!.. І в державному бюджеті «дірка» ЗЕленіє, й МВФ свої валізи нервово спакував та за кордон п’ятами накивав. То що ж воно буде, добрії люди???

Як дійшли оті плітки до звірятка — так воно й замислилося: а далі що ж його робити?! Бо якщо навіть найтупіші йолопи з когорти 73% «поЗЕленілих» виборців усе бачать і розуміють — то рано чи пізно, але неодмінно вони познайомлять ласого до «капусти» пісюаніста з вилами, як обіцяв колись незабутній дупутат Шлюшко! ЗЕ-пісюанене оточення найближче познайомлять з вилами також, тільки для самого головного звірятка вила будуть золотими, а для решти — срібними чи мідними, ото й уся різниця… Але що вила стирчатимуть у місці, призначеному природою для сидіння — то це поза всяким сумнівом!..

Злякалося такої перспективи наше НепороЗЕміння, дриснуло ЗЕ-лайном добірного ЗЕленого кольору — і нумо рятувати свої ЗЕлені сідниці від зустрічі з вістрями золотих вил!..

Як гадаєте, дорогі мої малятка, любі хлопчики й дівчатка, що для цього треба?! Авжеж, авжеж, ви повністю праві: показати себе таким нещадним, щоб у всіх інших аж жижки затрусилися!!! Отож наше не-дівчатко, не-хлопча як почало себе показувати, як почало!..

Для початку, не моргнувши оком, усе своє плісняве оточення твердою рукою розігнало — аж прогнилі тельбухи «довікувідданих» міністрів зі свистом на всі боки порозліталися. Окрім погана-фулюгана Авасика, ясна річ. Але його чіпати собі дорожче стане: бо Авасик не тільки палю у відповідне місце втикне — він усі жили на вила з тебе вимотає залюбки. А всі інші порозліталися тельбухами аж по околицях.

Сподобалося то 73% лохторату, ох, і сподобалося ж! Так вони на це і сказали: мовляв, оце діло — як лайно по трубах полетіло!.. Як почуло це наше не-дівчатко, не-хлопча, так і пробелькотало в інтерв’ю солідній зарубіжній газеті The Guardian:

— Та чи розумієте ви, наскільки я крутий??? Та що там моє «ЗЕлене» оточення випатрати, коли я самому Ве-Ве-Пахлу при зустрічі на пляжі в Обмані Японічному відпустив на обдумування всього лише один рік?! Так і сказав: «Слухай сюди, Ве-Ве-Пахло нікчемне: даю тобі рівно рік, щоб забратися з Бамбасу!!! Ти мене пайняв?! Я ж не лох тобі, Янелох!!! Я не хочу чекати п’ять років і не чекатиму!!! А якщо до поточного грудня ти з Бамбасу не заберешся, то є у мене на те альтернативний план: із пози-ЗЕ я встану перед тобою в позу-ЗЮ!.. Якщо ж і це не допоможе, то маю ще парочку альтернатив… От тоді начувайся!!! Ти мене пайняв?!»

Почувши таке, фрау Муттер-Веттер розгублено пробелькотала:

— Kyrieleys, V.V.Hujlo таки так — drauf und dran, Mein Gott!..

А Мікроша філозофічно додав старохранцюзькою:

— À la guerre comme à la guerre…

От тільки до чого він це казав, так ніхто і не второпав, бо далі те саме Ве-Ве-Пахло, якому, власне, й адресувалася погроза, так реготало, так реготало, що всі стєрхи попадали з небес, а сплячі ведмеді повилазили зі своїх барлогів, хоча зима ще не зовсім і скінчилася…

І навіть 73% лохторату пробелькотали:

— Чо… чого-чого?! Ти дивись там, бреши, та не забріхуйся.

Але наше не-дівчатко, не-хлопча, не-пацюк, не-жабенятко, а небачене звірятко все на своєму наполягає:

— Нехай віднині усі кличуть мене Нещадним ЗЕ, бо я зробив самому Ве-Ве-Пахлу таку жахливу погрозу, що йому довіку не оговтатися. А якщо оговтатися Пахло таки спробує — то буде з ним те, що й минулого разу…

На те фрау Муттер-Веттер хотіла була заперечити, що минулого разу… в тому сенсі, що ще до преЗЕдентства нашого звірятка, коли на корпоративі усі присутні перебрали текіли з пивом, то вдягненого в ЗЕ-лений балахон блазня-пісюаніста використали в якості килимка перед вхідними дверима, об який усі гості витирають ноги. Про це навіть непристойне кіно зняли, яким розважали на дозвіллі мериканського вождя Трум-Пурумпа…

Проте фрау Муттер-Веттер все ж таки вважала за краще триматися в межах пристойності. А тому не-дівчатко, не-хлопча безборонно кричав:

— Нехай віднині усі кличуть мене Нещадним ЗЕ, бо я так хочу!!!

А сам при цьому думає, чи достатньо грізно розмовляє з усіма ними?! Бо хтозна, чи знайдуться у людей вила золоті, вила срібні й вила мідні?..

От на цьому казочка моя нарешті добігла кінця. А тепер на добраніч, мої маленькі! Ідіть собі, вмивайтеся, нехай вас батьки напоять тепленьким молочком з медяниками, щоб вночі вам наснилися хороші сни. І в будь-якому разі пам’ятайте, дорогі мої малятка: якщо навіть золотих, срібних і мідних вил у людей не знайдеться — звичайний господарський реманент для певних справ їм також згодиться.

На добраніч, малята, на добраніч!

Дід Панас

Будьте першим, кому це сподобалося